1. Куди звернутися за допомогою?

• Національна дитяча «гаряча лінія»: 116 111 (безкоштовно, анонімно, конфіденційно). Тут дитина може отримати психологічну підтримку, якщо зіткнулася з булінгом або шантажем.

• Кіберполіція України: Виклик за номером 0 800 505 170 або заява через сайт cyberpolice.gov.ua. Це необхідно, якщо дитина стала жертвою онлайн-шахраїв або серйозних погроз.

• Чат-бот «Кіберпес»: Доступний у Telegram та Viber. Допомагає дізнатися, як діяти у випадку кібербулінгу, як видалити образливі матеріали з мережі та куди скаржитися.

2. Інструменти для безпеки гаджетів:

• Google Family Link: Безкоштовний додаток, який дозволяє батькам бачити, скільки часу дитина проводить у програмах, встановлювати обмеження на час використання екрана та схвалювати завантаження нових ігор.

• Налаштування приватності в TikTok та Instagram: Нагадайте батькам допомогти дитині зробити акаунт «Закритим» (Private), щоб відео та фото могли бачити лише схвалені друзі.

3. Що подивитися/почитати разом з дитиною?

• Мультсеріал «Кіберпровідник»: Короткі ролики про правила безпеки в інтернеті.

• Серія коміксів про пса Патрона: Окрім мінної безпеки, там часто згадуються правила поведінки в цифровому світі.

Безпека дитини — це спільна відповідальність школи та родини. Чітке дотримання алгоритму дій допомагає зберегти життя та спокій кожного.

1. Якщо тривога застала дитину по дорозі до школи:

• Дитина має прямувати до найближчого укриття (це може бути школа, якщо вона поруч, або інше сертифіковане сховище на маршруті).

• Батькам: Навчіть дитину маршруту «дім — школа» з урахуванням усіх наявних укриттів.

2. Якщо тривога почалася під час уроків:

• Дії школи: Учні під керівництвом учителя організовано переходять до укриття.

• Дії батьків: * Не біжіть до школи. Це створює додаткову небезпеку для вас та заважає організованій евакуації дітей.

  • Не телефонуйте дитині постійно. Лінії зв'язку можуть бути перевантажені, а дзвінок може відволікати дитину від вказівок учителя.

  • Не забирайте дитину з укриття до відбою. Адміністрація закладу не має права відпускати дітей під час небезпеки. Якщо ви все ж вирішили забрати дитину під час тривоги, ви берете на себе повну відповідальність, підписавши відповідний документ.

3. Координація зв'язку між школою та родиною:

• Офіційні канали: Використовуйте лише перевірені джерела — класні Viber/Telegram групи або офіційну сторінку ліцею.

• Першочергова інформація: Класний керівник повідомляє про успішний перехід дітей до укриття, щойно ситуація стабілізується.

• Контактні дані: Будь ласка, тримайте свої телефони увімкненими. Якщо ви змінили номер, негайно повідомте про це класного керівника.

4. Що має бути в «тривожному рюкзаку» дитини (у школі):

Переконайтеся, що в наплічнику дитини завжди є:

• Пляшка води.

• Поживний перекус (енергетичні батончики, горішки, сухофрукти).

• Записка, в якій вказано: ПІБ дитини, контакти батьків (мінімум 2 номери), група крові та інформація про хронічні захворювання/алергії.

• Необхідні індивідуальні ліки (якщо дитина їх вживає).

5. Поведінка після відбою тривоги:

• Освітній процес продовжується згідно з розкладом (очно або дистанційно, залежно від часу відбою та внутрішніх наказів закладу).

• Школа оперативно інформує про зміни у графіку занять чи харчування.

Золоте правило безпеки: Під час тривоги школа стає територією повної відповідальності адміністрації та вчителів. Довіряйте педагогам — ми знаємо алгоритми та дбаємо про кожного учня.

Система HACCP (система аналізу небезпечних чинників) допомагає запобігти ризикам, пов’язаним із харчуванням. Ось основні правила, яких варто дотримуватися вдома та при підготовці перекусу до школи:

1. Гігієна — основа всього - Миття рук: Привчіть дитину мити руки перед кожним прийомом їжі (мінімум 20 секунд із милом).

- Чистота ланч-боксу: Щодня ретельно мийте контейнери для їжі та пляшечки для води гарячою водою з мийним засобом.

2. Безпека при приготуванні (Розділення) - Сире та готове: Використовуйте окремі дошки для нарізання сирого м’яса/риби та готових продуктів (хліб, сир, овочі). Це запобігає перехресному забрудненню. - Овочі та фрукти: Завжди ретельно мийте їх під проточною водою, навіть якщо вони виглядають чистими.

3. Температурний режим - Зберігання: Не залишайте готові страви при кімнатній температурі більше ніж на 2 години. - Шкільний перекус: Обирайте продукти, які не псуються швидко (яблука, цільнозернові хлібці, сухофрукти, твердий сир). Уникайте варених ковбас чи йогуртів, якщо дитина не з’їсть їх протягом першої перерви.

4. Терміни придатності - Завжди перевіряйте маркування на продуктах. Не використовуйте продукти з пошкодженою упаковкою або сумнівним запахом, навіть якщо термін ще не вийшов.

 5. Питний режим - Забезпечте дитину власною пляшкою для води. Слідкуйте, щоб вода була свіжою, а пляшка — індивідуальною (не давати пити іншим дітям з однієї ємності).

 6. Алергени - Якщо у дитини є алергія на певні продукти (горіхи, лактоза, глютен тощо), обов’язково повідомте про це класного керівника та медсестру закладу.

 Пам’ятайте: безпека харчування починається з правильних звичок у родині!

Стрес у дитини може проявлятися через тривожність, дратівливість, порушення сну або навпаки — надмірну замкнутість. Ваша підтримка — це головний ресурс для відновлення дитячого спокою.

1. Зберігайте власний спокій

Дитина дзеркалить ваш стан. Якщо ви панікуєте, вона відчуває небезпеку. Намагайтеся опанувати себе, перш ніж говорити з дитиною. Ваш рівний голос і впевнені рухи — це сигнал: «Ми в безпеці, я поруч».

2. Більше тілесного контакту

Обійми, тримання за руку або просто присутність поруч знижують рівень кортизолу (гормону стресу). Запитуйте: «Можна я тебе обійму?». Якщо дитина відмовляється — просто будьте в полі зору.

3. Слухайте та дозволяйте проявляти емоції

• Не кажіть: «Не бійся», «Не плач», «Це дурниці».

• Кажіть: «Я бачу, що тобі страшно/сумно. Це нормальна реакція на ненормальні обставини. Я з тобою».

• Дайте дитині виговоритися, навіть якщо вона повторює одне й те саме кілька разів.

4. Дотримуйтеся рутини (режиму дня)

Передбачуваність дає відчуття контролю. Намагайтеся зберігати звичні ритуали: вчасний сніданок, чищення зубів, читання казки на ніч, прогулянка. Це створює «острівець стабільності».

5. Обмежуйте потік новин

Захистіть дитину від надмірного перегляду телевізійних новин або стрічок у соцмережах. Обговорюйте події лише в обсязі, який відповідає віку дитини, уникаючи страшних подробиць.

6. Спільна діяльність

Стрес «виходить» через рух та творчість:

• Малювання, ліплення з пластиліну.

• Настільні ігри.

• Допомога по дому (приготування вечері разом).

• Фізичні вправи або просто танці під музику.

7. Хваліть за стійкість

Відзначайте маленькі досягнення дитини. Кажіть: «Ти молодець, що зміг заспокоїтися», «Мені подобається, як ми разом впоралися з цим завданням».

Важливо: Якщо ви помічаєте, що дитина стала занадто агресивною, почала заїкатися, панічно боїться залишатися одна або має тривале безсоння — обов'язково зверніться за консультацією до шкільного психолога або фахівця.

Ви — найкраща опора для своєї дитини!

2. Слухайте не лише слова, а й емоції Замість фрази «Що сталося?», спробуйте назвати стан дитини: - «Здається, ти сьогодні чимось засмучений…» - «Я бачу, що ця ситуація тебе розлютила». Це показує, що ви на її боці та розумієте її почуття.

3. Уникайте «допиту» Замість стандартного «Як справи в школі?» (на яке ви отримаєте стандартне «Норм»), ставте відкриті запитання: - «Що сьогодні було найцікавішим?» - «Яка новина дня тебе здивувала?» Якщо дитина не хоче говорити — не тисніть. Скажіть: «Я бачу, ти зараз не налаштований на розмову. Знай, що я поруч і готовий/готова вислухати тебе в будь-який час».

 4. Відмовтеся від критики та оцінок Як тільки ви кажете: «А я ж казала…» або «Ти сам винен», підліток зводить стіну. У довірливому спілкуванні немає місця звинуваченням. Обговорюйте вчинки, а не особистість дитини.

5. Час «без гаджетів» та спільні ритуали Знайдіть справу, де не обов'язково дивитися один одному в очі (це знижує градус напруги). Спільна поїздка в авто, прогулянка з собакою чи приготування вечері — саме в такі моменти підлітки починають говорити найщиріше.

6. Поважайте приватність Не перевіряйте телефон чи особисті речі без дозволу. Довіра — це двосторонній процес. Якщо дитина відчуває, що ви поважаєте її таємниці, вона з більшою ймовірністю відкриється вам сама.

 Пам’ятайте: Ваша дитина все ще потребує вашої любові та підтримки, навіть якщо всім своїм виглядом показує протилежне. Бути поруч — це найкраще, що ви можете зробити.

Інтернет — це не лише простір для навчання, а й середовище, де дитина може зіткнутися з психологічним тиском або небезпечними закликами до дії.

1. На що звертати увагу (тривожні ознаки):

Не обов'язково читати всі переписки, щоб зрозуміти, що щось не так. Спостерігайте за поведінкою:

• Різка зміна настрою після користування гаджетом (дитина стає занадто збудженою, агресивною або, навпаки, пригніченою).

• Приховування екрана: дитина різко закриває вкладки або ховає телефон, коли ви заходите в кімнату.

• Видалення акаунтів: раптове зникнення дитини із соцмереж може свідчити про конфлікт або цькування.

• Зміна кола спілкування: поява нових "таємничих" друзів онлайн, про яких дитина не хоче розповідати.

• Фізичні прояви: погіршення сну, апетиту або небажання йти до школи без видимих хвороб.

2. Небезпечні челенджі: як розпізнати?

Челенджі часто маскуються під гру. Поговоріть з дитиною про те, що:

• Справжні друзі ніколи не проситимуть робити щось, що завдає болю або шкоди здоров’ю.

• Будь-яка вимога тримати "гру" в секреті від батьків — це ознака небезпеки.

• Якщо челендж передбачає виконання завдань вночі (наприклад, о 4:20), це метод виснаження психіки.

3. Як встановити межі без тотального контролю:

Замість шпигунства оберіть стратегію "Цифрової довіри":

• Правило "Спільного простору": домовтеся, що за обіднім столом або перед сном гаджети відкладаються всією родиною (ви — приклад для дитини).

• Технічна підтримка: замість перегляду повідомлень встановіть сервіси батьківського контролю (наприклад, Google Family Link). Вони дозволяють бачити час використання додатків та блокувати небажаний контент, не втручаючись у приватні листування.

• Політика "Відкритих дверей": дитина має знати: що б не сталося в мережі (шантаж, погрози, соромне фото), ви не заберете телефон і не будете сварити, а допоможете вирішити проблему.

• Навчіть техніці "Скріншот та Блок": поясніть, що в разі образ не треба відповідати агресору. Слід зробити скріншот (доказ) і заблокувати користувача.

4. Три питання для перевірки контенту:

Навчіть дитину ставити собі ці питання перед тим, як взяти участь у челенджі або поширити щось:

1. Чи це безпечно для мого здоров'я?

2. Чи не ображає це когось іншого?

3. Чи хотів би я, щоб це побачили мої батьки або вчителі через 5 років?

1. Де проходить межа? (Тривожні сигнали)

Гра перестає бути просто розвагою, якщо:

• Пріоритетність: Дитина обирає гру замість сну, їжі, гігієни або навчання.

• Втрата контролю: Дитина не може зупинитися, навіть якщо обіцяла вимкнути комп’ютер через 10 хвилин.

• Синдром відміни: Виражена агресія, істерика або глибока депресія, коли доступ до гри обмежений.

• Соціальна ізоляція: Відмова від зустрічей з реальними друзями на користь віртуальних.

• Брехня: Дитина потайки грає вночі або приховує час, проведений за гаджетом.

2. Як збалансувати онлайн-життя: стратегія «4 кроки»

Крок 1. Будьте в темі (Правило інтересу) Замість того, щоб критикувати, запитайте: «У що ти граєш? Чому це цікаво?». Попросіть дитину навчити вас грати. Коли ви розумієте світ дитини, ваші зауваження сприймаються не як ворожість, а як турбота.

Крок 2. Встановіть чіткі часові межі (Правило домовленостей)

• Домовтеся про ліміт часу заздалегідь, а не в момент гри.

• Використовуйте таймер. Попереджайте: «У тебе залишилося 15 хвилин, щоб завершити рівень чи зберегтися».

• Важливо: не вимикайте пристрій посеред раунду (це викликає найбільшу агресію), дозвольте завершити логічний етап.

Крок 3. Наповнюйте реальне життя (Правило альтернативи) Залежність часто виникає там, де нудно. Запропонуйте дитині альтернативу, яка дає схожі емоції (дофамін): спорт, цікаве хобі, спільні поїздки, настільні ігри. Реальне життя має бути цікавішим за віртуальне.

Крок 4. Створіть «Зони без гаджетів» Введіть сімейні правила: «Жодних ігор під час їжі» та «За 1 годину до сну всі телефони на зарядці в іншій кімнаті».

3. Рейтинг ігор (Система PEGI)

Звертайте увагу на вікове маркування ігор (наприклад, 12+, 16+, 18+). Ігри не за віком можуть перевантажувати незміцнілу психіку дитини сценами насильства або складними емоційними виборами.

4. Коли варто звернутися до психолога?

Якщо дитина демонструє фізичну агресію при спробі обмежити час гри, має нав’язливі думки лише про ігровий процес або її успішність у школі різко впала до критичного рівня — це привід поспілкуватися з фахівцем.

Батьки, це важливо знати:

1. Це не гра і не «квест»: Такі дії класифікуються як диверсія або тероризм.

2. Реальні терміни: Кримінальна відповідальність за такі злочини настає вже з 14 років. Покарання передбачає багаторічне ув'язнення (аж до довічного в умовах воєнного стану).

3. Дитина — «розхідний матеріал»: Ворог ніколи не платить обіцяні суми повністю, а після виконання завдання просто блокує підлітка або «здає» його, щоб замести сліди.

Як захистити свою дитину?

• Контролюйте фінанси: Якщо у дитини з'явилися кошти на дорогі покупки, походження яких вона не може пояснити — це привід для серйозної розмови.

• Цікавтеся онлайн-життям: З ким дитина спілкується, чи не вступала вона в сумнівні групи з пропозиціями «легкого заробітку».

• Будуйте довіру: Дитина має знати, що вона може прийти до вас із будь-якою проблемою без страху бути покараною.

Що робити, якщо дитині написали?

Поясніть підлітку: якщо тобі написали з такою пропозицією — не мовчи!

1. Заблокуйте невідомого відправника.

2. Обов'язково повідомте батьків або вчителів.

3. Головне: Якщо ви самостійно повідомите про таку пропозицію до правоохоронних органів (до того, як було вчинено будь-яку дію), закон гарантує звільнення від відповідальності.

Будьмо пильними! Наша уважність — це безпека наших дітей та майбутнє України.

2. На що звертати увагу?

Поясніть дитині, що вибухонебезпечні предмети можуть бути:

• Замасковані: під іграшки, коробки, гаджети, покинуті сумки чи навіть яскраві пакунки.

• Незнайомі: будь-який предмет, що лежить у незвичному місці (на узбіччі, у кущах, під деревом), є потенційно небезпечним.

• Військові "трофеї": уламки ракет, снарядів, гільзи — їх не можна брати в руки, навіть якщо вони здаються "порожніми".

3. Де може ховатися небезпека?

Навчіть дитину уникати:

Високої трави та густих кущів.

Покинутих будівель, зруйнованих будинків.

Лісів та лісосмуг (особливо там, де відбувалися бойові дії).

Грунтових доріг та узбіч.

4. Як діяти, якщо дитина побачила підозрілий предмет:

1. Зупинитися. Не робити жодного кроку вперед.

2. Зберігати спокій. Не панікувати й не бігти (поруч можуть бути інші міни).

3. Відійти назад. Тим самим шляхом, яким прийшов (слід у слід), на безпечну відстань (мінімум 100 метрів).

4. Попередити оточуючих. Погукати дорослих або друзів, щоб ті не підходили.

5. Повідомити службу порятунку. Зателефонувати за номером 101 або 102.

5. Поради для розмови з дитиною:

• Не залякуйте. Говоріть спокійно, але серйозно. Мета — не налякати до істерики, а навчити пильності.

• Використовуйте ігри та мультфільми. Для молодших школярів добре підходять матеріали про пса Патрона — вони легко запам'ятовуються.

• Будьте прикладом. Ніколи не підходьте до підозрілих предметів самі, навіть щоб просто "подивитися".

Важливо: Навчіть дитину, що справжній герой — це той, хто не чіпає небезпеку, а вчасно про неї повідомляє 

Виховання дитини — це не лише моральний обов’язок, а й юридична відповідальність, закріплена законодавством України.

1. Належне виконання батьківських обов'язків

Згідно зі ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), ухилення батьків від виконання обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне за собою:

• Попередження або накладення штрафу.

• При повторному порушенні протягом року штраф значно збільшується.

2. Відповідальність за пропуски занять

Відповідно до Постанови КМУ №684, якщо учень, який не досяг повноліття, відсутній на заняттях протягом 15 робочих днів поспіль без поважних причин, заклад освіти зобов’язаний повідомити про це Національну поліцію та службу у справах дітей.

• Батьки несуть адміністративну відповідальність за те, що дитина не здобуває повну загальну середню освіту.

3. Булінг (цькування)

Стаття 173-4 КУпАП передбачає відповідальність за булінг учасників освітнього процесу:

• Якщо булінг вчинила дитина віком від 14 до 16 років, штраф сплачують батьки.

• Окремо карається приховування випадків булінгу керівництвом закладу або вчителями.

4. Правопорушення та шкода, завдана дітьми

• До 14 років: за будь-яку шкоду, завдану дитиною, повну матеріальну та адміністративну відповідальність несуть батьки.

• Від 14 до 18 років: дитина несе відповідальність за свої вчинки самостійно (адміністративну та кримінальну за певними статтями), але якщо у підлітка немає власних коштів для відшкодування шкоди, це зобов'язання покладається на батьків.

5. Комендантська година та перебування у вечірній час

Нагадуємо про заборону перебування дітей віком до 16 років у розважальних закладах або на вулиці без супроводу дорослих після 22:00. В умовах воєнного стану дотримання комендантської години є обов'язковим для всіх.

Важливо: Правова відповідальність — це механізм захисту прав дитини. Найкраща профілактика порушень — це довірливі стосунки в родині та контроль за дозвіллям дитини.

Поважною причиною відсутності учня на навчальних заняттях підтверджується відповідною медичною довідкою закладу охорони здоров'я, або письмовим поясненням батьків (одного з батьків) учня чи інших законних представників (для учнів, які не досягли повноліття), або учня (для повнолітніх учнів).

Якщо здобувач освіти систематично пропускає заняття без поважної причини, а навчальний заклад не має інформації про те, де він знаходиться, то за законом батьків можна притягнути до адміністративної відповідальності (частини 1-4 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення).Такі справи розглядають на засіданнях суду.

Штрафи за цією статтею є досить високими: на перший раз попередження або штраф 850 – 1700 грн., якщо протягом року повториться те саме, то штраф буде від 1700 до 5100 грн., без урахування судового збору.

Крім пропуску дітьми занять, батьки також несуть відповідальність за куріння ними сигарет, вживання алкоголю, скоєння дрібних крадіжок, хуліганства та ін. Аналогічне покарання передбачене і для тих батьків, чиї діти скоюють діяння, що містять ознаки злочинів або інші адміністративні правопорушення у віці від 14 до 16 років.

Отже, навіть якщо заняття проводиться дистанційно, обов'язок присутності дитини на уроках є обов’язковою, контроль за цим покладається на батьків дитини, адже, відповідно до статті 55 Закону України «Про освіту», батьки зобов’язані сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання.

Відповідно до ст. 53 Конституції України повна загальна середня освіта є обов’язковою.

Згідно зі ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов’язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. При цьому забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

Згідно з підпунктом 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Виходячи із вищевикладеного, просимо батьків, або осіб, що їх замінюють, відповідально ставитись до належного виконання ними батьківських обов’язків щодо здобуття освіти їх дітьми.

Що таке «добре» і що таке «погано» — знаменита казка Корнія Чуковського корисна і в дорослому житті. Батьки школярів, прагнучи усього якнайліпшого для своєї дитини, часто стають занадто вимогливими або ж, навпаки, відходять у тінь, віддаючи «пульт управління» школі. Тож розглянемо, що ж у цьому випадку «добре», а чого робити не варто…

Поради:

• допомагайте робити домашні завдання, покажіть можливі шляхи рішення;

• дозвольте школяру бути самостійним;

• намагайтеся зберегти бажання школяра до навчання;

• оцінюйте вчинок, а не саму дитину;

• радійте досягненню успіхів;

• поясніть, що всі «вчаться на своїх помилках» і від них ніхто не застрахований;

• будьте впевненими у можливостях і потенціалі дитини;

• навчіть дитину раціонально розподіляти свій час і витрачати енергію.

Застереження:

• не презентуйте дитині школу, як щось розважальне чи навпаки — суворе;

• не виконуйте завдання замість неї, не підказуйте рішення;

• не контролюйте кожен крок школяра;

• не примушуйте дитину, а заохочуйте;

• не займайтеся виховною роботою в поганому настрої;

• не звинувачуйте учня у відсутності позитивних результатів;

• не сваріть дитину за кожну помилку;

• давайте школярику серйозні доручення, довіряйте, не сумнівайтеся в можливостях дитини;

• не забороняйте мати вільну від занять годину відпочинку і спілкування з друзями.

Окрім того, дуже важливо створити для кожного учня, особливо молодшої школи, ситуацію успіху. У навчанні, як і в будь-якій іншій діяльності людини, ефективною є психологічна формула — «успіх породжує успіх». Це посилює впевненість школяра у власних силах, тому має позитивний вплив на процес здобуття знань.

Поради батькам молодших школярів

1. 1. Показуйте дитині, що її люблять такою, якою вона є, а не за якісь досягнення.

Не можна ніколи (навіть у пориві гніву) говорити дитині , що вона гірша за інших

2. Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які запитання, займатися з нею тим, що їй подобається, заохочувати всі зусилля дитини, а саме її бажання пізнавати нове. Потрібно уникати стереотипів та шаблонів у роботі, розвивати творчість дитини.

3. Намагайтеся щодня знаходити час, щоб побути наодинці зі своєю дитиною.

4. Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками, але і з дорослими.

5. Не соромтеся підкреслювати, що ви пишаєтеся своїм малюком.

6. Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини.

7. Завжди говоріть дитині правду, навіть коли вам це невигідно.

8. Оцінюйте тільки вчинки, а не її саму. Уникайте негативних оцінок дитини, порівнювати   результати роботи дитини   можна тільки з її власними досягненнями, а не з досягненнями інших дітей.

9. Не смикати її щохвилини, не говорити їй про недоліки, не пригнічуйте ініціативи дитини.

10. Не домагайтеся успіху силою. Примус - найгірший варіант морального виховання. Примус у сім’ї руйнує особистість дитини. Уникайте авторитарного стилю у вихованні дітей! Уникайте прямого тиску на дитину.

11. Визнайте право дитини на помилку.

12. Думайте про дитячий „банк” щасливих спогадів.

13. Дитина ставиться до себе так, як ставляться до неї дорослі.

14. І взагалі, хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини, і тоді ви краще зрозумієте, як її виховувати.

15. Твердість лінії у вихованні досягається терпінням, відсутністю поспіху.

16. Знайдіть золоту середину між періодичними перебуванням малюка наодинці з собою і спілкуванням з дорослими.

Спілкування з майже дорослими дітьми

 Розмовляти

Як би дивно це не звучало, але для контакту з дітьми необхідно спілкуватися. На найрізноманітніші теми, і чим більше таких тем ви знайдете — тим краще. Дехто скаже: «Різниця у віці, в нас різні інтереси, тому немає про що говорити…» Це неправда! Батьки — найрідніші люди, і завжди знайдуться теми, які хочеться обговорити, проте не завжди вистачить сміливості чи часу.

2. Цікавитися

Поцікавтеся, що цікавить вашу дитину, чим вона займається, захоплюється, про що мріє, чим живе. Поцікавтеся щиро — і прийміть всі відповіді свого чада. Навіть якщо ви впевнені, що деякі деталі мали б виглядати по-іншому, — залиште їх без коментарів, адже вони створені вашою дитиною, і єдине, чого вона чекає від вас, — це схвалення та підтримки. Звичайно, інколи хочеться, щоб усе було ідеально, проте для цього слід використовувати рекомендації, але в жодному разі не критику.

3. Чути

Слухати і чути, як-то кажуть, — дві великі різниці. Вміння «чути» передбачає не лише слухання, а й переробку отриманої інформації, її запам’ятовування й реагування на неї.

4. Довіряти

У такому віці їм уже під силу (зрештою, й пора) не лише розпоряджатися коштами, а й самостійно виконувати чимало побутових, навчальних та інших обов’язків, відповідно, вони не потребують, а інколи й протестують проти контролю збоку. Так, корисний вислів: «Довіряй, але перевіряй». Проте зверніть увагу, перше слово в цьому висловлюванні— «довіряй».

5. Приділяти час

Спільне проведення часу — це одна з п’яти універсальних мов любові, разом з: висловленням любові, подарунками, мовою тіла і діяльністю (заради стосунків чи іншої людини). Якісне проведення часу разом — це як зустріч із друзями: цікаво, корисно і потім багато приємних спогадів. Подружіться зі своїми дітьми — і ви знайдете не лише хороших друзів, підтримку та любов, а й море задоволення. 

Батьківство — це дивовижний досвід, особливо у сьогоднішньому, цифрому світі! Нові технології та Інтернет пропонують чудові інструменти для взаємодії та цікавого проведення часу з нашими дітьми. Втім, цифрове батьківство супроводжується багатьма запитаннями: 

• У якому віці варто починати знайомити дітей з мобільними пристроями та Інтернетом? 

• Що робити,  якщо в дитини виробляється надмірна залежність від Інтернету та мобільних пристроїв? 

• Як навчити дітей безпечної, зрілої поведінки онлайн?

Відповіді на цізапитання ви зможете знайти у навчальному посібнику для батьків: «Клан Клік-Клац. Виховання дітей у цифрову еру»  тв статті "Виховання дітей в еру цифрових технологій".